Власник майна може сам визначити у заповіті, кому після його смерті дістануться квартира, будинок, гроші чи інша власність. Однак повністю залишити деяких найближчих родичів без спадщини не вийде — закон гарантує їм обов’язкову частку незалежно від змісту заповіту.
Право на обов’язкову частку передбачене Цивільним кодексом України. Воно захищає певні категорії найближчих родичів спадкодавця, навіть якщо їхніх імен у заповіті немає.
До них належать малолітні та неповнолітні діти. Таке саме право мають повнолітні непрацездатні діти спадкодавця.
Захист поширюється також на непрацездатну вдову або вдівця. Крім того, обов’язкову частку можуть отримати непрацездатні батьки померлого.
Це не означає, що такі спадкоємці автоматично отримають усе майно або ту саму частку, яку мали б без заповіту. Розмір гарантованої їм частини визначається окремо.
За загальним правилом вони отримують половину від частки, яка належала б їм при спадкуванні за законом, якби заповіту взагалі не існувало.
Наприклад, мати має єдину доньку, яка є непрацездатною, але квартиру заповідає племінниці. Якби заповіту не було, донька як спадкоємиця першої черги отримала б усе майно.
За наявності заповіту вона все одно матиме право на половину тієї частки, яку успадкувала б за законом. У наведеному випадку це становитиме половину спадкового майна, а решта перейде племінниці відповідно до заповіту.
На практиці розрахунок може бути складнішим, якщо спадкоємців першої черги декілька або до спадщини входить різне майно. Тоді спочатку потрібно визначити, яку частку кожен отримав би за відсутності заповіту.
Спори можуть виникати й щодо самого права людини на обов’язкову частку або її розміру. У складних випадках для оформлення спадщини може знадобитися допомога нотаріуса чи адвоката.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
