
Люди, які ходять швидше, мають нижчий ризик передчасної смерті, свідчить дослідження за участю понад 4000 осіб. Науковці виявили зв’язок між вищою швидкістю ходьби та зниженням ризику смертності на 23%, однак наголошують, що швидкий темп може бути наслідком кращого здоров’я, а не причиною довшого життя.
Звичайна ходьба може розповісти про стан здоров’я людини більше, ніж здається. Дослідники встановили, що швидкість пересування та кількість кроків за хвилину пов’язані з ризиком смерті від різних причин.
У дослідженні взяли участь 4067 людей, середній вік яких становив приблизно 69 років. Більшість учасників були чоловіками, а жінки становили близько третини вибірки.
Спостереження розпочалися у 2012–2013 роках і тривали до серпня 2024 року. За цей час померли 739 учасників, що дозволило науковцям порівняти показники ходьби з подальшими ризиками для здоров’я.
Для оцінювання фізичних можливостей кожен учасник тричі проходив дистанцію 2,44 метра у звичному темпі. Дослідники вимірювали швидкість у метрах за секунду та розраховували середній результат.
Крім того, протягом дев’яти днів люди носили на зап’ясті спеціальний пристрій GENEActiv. Він фіксував рухи та дозволяв визначити, скільки кроків за хвилину учасники робили у повсякденному житті.
Середня швидкість ходьби становила 1,2 метра за секунду, що відповідає приблизно 4,3 кілометра на годину. Звичайний темп учасників становив близько 75 кроків на хвилину, а під час швидшої ходьби показник сягав приблизно 112 кроків.
Після врахування віку, статі, способу життя та стану здоров’я дослідники встановили, що кожне збільшення швидкості ходьби на одне стандартне відхилення було пов’язане зі зниженням ризику смерті на 23%.
Вищий звичний темп ходьби також мав значення. Збільшення медіанної частоти кроків відповідало зниженню ризику на 17%, а вищі показники швидкої ходьби — на 18%.
Водночас ці цифри не означають, що достатньо почати ходити зі швидкістю 4,3 кілометра на годину, аби зменшити ймовірність смерті на 23%. Науковці оцінювали статистичний зв’язок між показниками ходьби та здоров’ям, а не встановлювали універсальну безпечну швидкість.
Цікаво, що швидкість ходьби під час короткого клінічного тесту лише слабко відповідала повсякденному темпу кроків. Попри це, обидва показники продемонстрували подібну здатність прогнозувати ризик смерті.
Фізіотерапевтка Неха Сабхарвал пояснила, що ходьба залежить від узгодженої роботи багатьох систем організму. Для нормального пересування необхідні достатня сила м’язів, витривалість серця й легень, координація та рівновага.
Тому уповільнення ходьби іноді може свідчити про погіршення здоров’я. Серед можливих причин — м’язова слабкість, біль, порушення рівноваги, зниження витривалості або приховані захворювання.
За словами Сабхарвал, немає потреби порівнювати свою швидкість із темпом інших людей. Значно важливіше помічати, чи не почала людина ходити повільніше, ніж пів року тому.
Лікар Теодор Стрендж також рекомендує звертати увагу на раптові зміни фізичних можливостей. Якщо людина ще нещодавно легко піднімалася сходами, а тепер відчуває задишку, це привід звернутися до лікаря.
Так само не варто ігнорувати новий біль або дискомфорт під час руху. Такі симптоми можуть вказувати на проблеми, які потребують медичного обстеження.
Для підтримання фізичної активності лікар радить використовувати крокоміри та поступово збільшувати щоденну кількість кроків. При цьому популярна мета у 10 тисяч кроків не є обов’язковою для кожної людини.
За словами Стренджа, сучасні дослідження свідчать, що достатньою метою можуть бути приблизно 7000–8000 кроків на день. Однак починати варто з посильного навантаження, поступово збільшуючи його відповідно до стану здоров’я.
Для людей із порушеннями рівноваги, м’язовою слабкістю або наслідками інсульту корисними можуть бути індивідуально підібрані заняття з фізичної терапії. Лікар також рекомендує підтримувати рухливість м’язів за допомогою розтяжки, повноцінно харчуватися та споживати достатньо рідини.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover



