Лаковиця бузкова здалеку нагадує фантастичну квітку з хвилястими пелюстками та яскравою пурпуровою серединою. Гриб вважають їстівним, однак він має небезпечного двійника.
Незвична форма виникає через краї шапинки, які вигинаються в різні боки. Насичене фіолетове забарвлення посилює схожість із лісовою квіткою.
Особливо помітною лаковиця стає восени серед коричневого, сірого й золотистого листя. З віком яскравий колір гриба поступово тьмяніє та стає блідо-фіолетовим.
Лаковицю бузкову також називають лакарією ліловою або лаковицею ліловою. Вона належить до роду Лакарія.
Шапинка виростає до 3–5 сантиметрів у діаметрі. У молодих грибів вона опукла, а згодом розкривається та стає майже плоскою.
Поверхня шапинки суха, зморшкувата й укрита дрібними лусочками. Її хвилясті краї можуть загинатися так, що гриб починає нагадувати пелюстки.
Знизу розташовані товсті та порівняно рідкі пластинки. Спочатку вони мають фіолетове забарвлення, а у зрілих плодових тіл стають синювато-ліловими.
Ніжка лаковицi сягає 5–10 сантиметрів завдовжки та близько 0,5 сантиметра завтовшки. Вона циліндрична, порожниста, тверда й забарвлена в той самий колір, що й шапинка.
М’якуш гриба тонкий, щільний і водянистий. У ніжці він значно твердіший та волокнистіший.
Лаковиця росте невеликими групами на вологому ґрунті серед моху й опалого листя. Її можна зустріти в листяних і хвойних лісах від серпня до листопада.
В Україні гриб трапляється, зокрема, у Карпатах і Лівобережному Лісостепу. Для приготування зазвичай використовують лише шапинки, оскільки ніжки залишаються твердими.
Лаковицю бузкову можна сплутати з отруйною міценою чистою, тому збирати дикорослий гриб можна лише за умови точного визначення виду.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
