Китай висадив близько 66 мільярдів дерев, намагаючись стримати поширення пустель і збільшити поглинання вуглекислого газу. Дослідження показало, що молоді дерева у штучних лісах ростуть на 66% швидше за дерева в природних лісах, проте таке озеленення не завжди забезпечує довготривалу користь для довкілля.
Масштабна китайська програма озеленення, відома як «Велика зелена стіна», розпочалася ще 1978 року. Її головне завдання — стримувати поширення пустель Гобі й Такла-Макан, які загрожують навколишнім територіям.
Крім боротьби з опустелюванням, висаджування дерев має допомагати поглинати вуглекислий газ з атмосфери. До 2050 року Китай планує висадити ще 34 мільярди дерев.
Щоб з’ясувати, наскільки ефективним є таке озеленення, науковці порівняли молоді дерева у штучно створених насадженнях із деревами природних лісів у різних регіонах країни.
Результат виявився несподіваним: дерева, висаджені людьми, росли на 66% швидше за свої природні аналоги. Вони також сильніше реагували на підвищення концентрації вуглекислого газу в атмосфері.
На перший погляд, швидке зростання має бути перевагою. Молоді дерева накопичують вуглець у процесі розвитку, тому нові насадження можуть відігравати помітну роль у кліматичних програмах.
Проте швидкість росту не показує, наскільки довго ліс зберігатиме накопичений вуглець і чи зможе підтримувати стійку екосистему протягом десятиліть.
Окреме питання — вода, необхідна для вирощування дерев у посушливих районах. Озеленення територій поблизу пустель може збільшувати навантаження на місцеві водні ресурси, тому користь від насаджень потрібно оцінювати з урахуванням умов конкретної місцевості.
За словами Юхана Луо, штучні та природні ліси не можна вважати повністю взаємозамінними. Вони відрізняються віком, складом і реакцією на зміни навколишнього середовища, а отже, можуть по-різному впливати на накопичення вуглецю.
Еколог звернув увагу, що глобальні моделі екосистем не завжди достатньо враховують походження та вік лісів. Через це оцінки користі від нових насаджень можуть не повністю відображати їхні довгострокові особливості.
Штучні ліси здатні швидко накопичувати вуглець на початкових етапах розвитку. Однак цей процес не може постійно тривати з однаковою швидкістю, а природні ліси залишаються важливими для тривалого зберігання вуглецю та підтримання стійкості екосистем.
Водночас дослідники не стверджують, що висаджування дерев марне. Його результати залежать від того, які види обирають, де саме їх висаджують, скільки води вони потребують і як доглядають за насадженнями після посадки.
Наприклад, у регіонах із достатньою кількістю вологи новий ліс може розвиватися за одних умов, а на межі пустелі — стикатися з іншими обмеженнями. Тому однакова кількість висаджених дерев у різних місцях не обов’язково дасть однаковий екологічний результат.
Китайський досвід показує, що підрахувати саджанці недостатньо, аби оцінити успіх озеленення. Важливо також з’ясувати, скільки дерев вижило, як вони впливають на запаси води та чи здатен створений ліс зберігати вуглець упродовж тривалого часу.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
